Скрябин - Мудрий, Бо Нiмий

Багато-гато рокiв як я був дуже малий
Всi риби жили в небi а дерева в водi
А я ходив до школи на високiй горi
I люди були добрi я був дуже малий
Багато-гато часу i немало вина
Старi сухi дерева догорiли дотла
Нема кого питати де я маю пiти
Не хочуть говорити мої мудрi птахи

Земля собi летiла осiнь-лiто-зима
I небо там висiло де вже нинi нема
Я можу набрехати i лишитися сам
Я можу написати i забути слова
Ходили мої ноги а не видно слiдiв
Робили мої руки всьо шо я захотiв хотiв
Дивились мої очi але їх вже нема
Колись ще мої губи говорили слова

О-о мудрий бо нiмий

О-о мудрий бо нiмий

Я не хочу того всього за собою забирати
I не можу вже нiколи новi гори малювати
Плакати не час нiхто не хоче того знати
Тiльки сльози будуть довго свої знаки малювати
Плакати не час гаряче море тихо впало
Я лишився на пiску i там де риби повмирали
Вже не чути нашi кроки там нема чого ходити
Я лiкарства не шукаю бо ним можна отравитись

О-о мудрий бо нiмий

О-о мудрий бо нiмий