Мені здавалося я потонув серед тисяч людей.
У нас з тобою різні погляди на сотні тисяч речей.
Я розбиваюся на атоми від обірваних слів
І побутові невідповідності не варті жодних зусиль.
Приспів:
З мене досить, повір...
З мене досить, я не хотів...
З мене досить, пробач...
З мене досить, краще вже ніяк...
Ти хочеш вірити у те, що всі мусять жити, як ти
І те, що зайва самокритика не залишає сліди.
До біса весь це шум зо стародавніх образ
Все так заплуталось, що скоро з’їде дах.
Я вже не бачу зміст, мені байдужа суть,
Скажи мені, мій друг, як бути далі.
Приспів:
З мене досить, повір...
З мене досить, я не хотів...
З мене досить, пробач...
З мене досить, краще вже ніяк...
З мене досить, повір...
З мене досить, я не хотів...
З мене досить, пробач...
З мене досить, краще вже ніяк...
З мене досить, повір...
З мене досить, я не хотів...
