Дозволь мені, мати, криницю копати,
Чи прийдуть дівчата води набирати?
Ой прийшли дівчата води набирати,
А мою дівчину не пустила мати. (2)
Дозволь мені, мати, корчму збудувати,
Чи прийдуть дівчата пити та гуляти?
Ой прийшли дівчата до корчми гуляти,
А мою дівчину не пустила мати. (2)
Дозволь мені, мати, на лавці лежати,
Чи прийдуть дівчата тіло виряджати?
Ой прийшли дівчата тіло виряджати,
А мою дівчину не пустила мати. (2)
- Іди, іди доню, іди, іди з хати,
Та не кажи, доню, що є в тебе мати.
Іди, іди, доню, іди, не барися.
Зі своїм миленьким навіки простися. (2)
А тая дівчина на свій розум мала,
Обняла козака та й поцілувала,
Обняла козака та й поцілувала,
Тому козаченьку вона проказала: (2)
- Оце ж тії ніжки до мене ходили,
Оце ж тії ручки гостинці носили,
Оце ж тії брівки на мене моргали,
Оце ж тії губки мене цілували. (2)
